Терапевт зазвичай є сполучною ланкою між пацієнтом і флебологом. Флеболог — фахівець вузького спрямування, тому щоб потрапити до нього на прийом, часто потрібно спочатку отримати направлення від терапевта. На цьому етапі треба здати необхідні аналізи.
До хірургам зазвичай звертаються, коли варикозна хвороба знаходиться в занедбаному стані. Фахівець може призначити операцію для видалення уражених ділянок вен. У таких лікарів є і більш вузьке спрямування — судинна хірургія.
Детально про те, до яких лікарів слід звертатися при різних видах варикозу, дивіться в цьому відео:
Коли треба звертатися до лікаря при варикозному розширенні вен?
В будь-якому випадку при появі будь-яких тривожних факторів варто звертатися за консультацією хоча б до терапевта. Про наявність конкретно варикозу можуть говорити кілька ознак:
- важкість у ногах;
- постійні болі;
- ноги швидко втомлюються;
- нічні судоми;
- набряки;
- поява судинних зірочок;
- розширені вени — їх видно неозброєним оком.
Будь-який з цих симптомів вказує на необхідність консультації лікаря. Чим раніше виявити проблему і почати її лікувати, тим швидше здоров’я відновиться.
Важливо враховувати і фактори ризику, що підвищують ймовірність виникнення варикозу:
- вагітність;
- похилий вік;
- сидяча робота;
- зайву вагу;
- захоплення силовим спортом;
- часте вживання алкоголю.
Лікарські методи діагностики
В основному діагностикою варикозу займається флеболог, якщо ж такого фахівця немає, то проблемою може зайнятися звичайний або судинний хірург. Існує безліч методик для діагностики варикозу, основними з них вважаються апаратні:
- ультразвукове дослідження (УЗДГ, доплерографія, дуплекснеангіосканування, триплексное дослідження);
- флебографія (рентген з контрастуванням) ;
- флебоманометрія;
- флебосцінтіграфія.
флебографію називають також ангиографией вен. Цей метод є рентгенологічним та вимагає застосування контрастування. Для цього використовують контрастні препарати, що вводяться внутрішньовенно. Флебографія дозволяє оцінити стан судин, перевірити їх на наявність тромбів, з’ясувати діаметр просвіту.
Ще один діагностичний метод — флебоманометрія. Циркулює по судинах кров незмінно тисне на їх стінки. Флебоманометрія дозволяє дізнатися величину цього тиску. Для дослідження пацієнту вводять голку Дюфо, до якої приєднують флебоманометрія. Показання знімають в спокої і при різних навантаженнях.
Для флебосцінтіграфіі використовують контраст — радіонуклідні ізотопи (зазвичай сульфат барію). Такі препарати, потрапляючи в кров, розподіляються по ньому рівномірно. На досліджувану ділянку встановлюють спеціальний сканер, що фіксує швидкість просування контрасту. Ці дані надходять в комп’ютер і візуалізуються в кольорове зображення — сцінтіграмм.
Існує також кілька прийомів діагностики варикозу, які фахівець може застосувати в ході огляду:
- Тест Шварца. Для цієї методики необхідний спеціальний молоточок — їм фахівець постукує по венозному вузлу, одночасно визначаючи відстані розбіжності ударних хвиль.
- Тест Шейніса. Пацієнт на кілька хвилин приймає горизонтальне положення, потім йому перетягують ногу джгутом в трьох місцях. Якщо вени при різкому підйомі набрякли, то клапани функціонують недостатньо.
- Проба Претто. Спеціаліст стягує ноги еластичним бинтом, після чого пацієнтові потрібно ходити півгодини. Якщо за цей час з’явиться біль в ногах, то це говорить про проблеми з глибинними венами.
- Проба Дельті-партесом. Спеціаліст перетягує стегна пацієнта джгутом і просить кілька хвилин походити. Проблеми з кровотоком візуально будуть дуже помітні.
Лікування варикозу, як і будь-який інший хвороби, потрібно починати якомога раніше і при перших же ознаках варикозного розширення вен перевіритися у лікаря. Варикозна хвороба — спеціалізація флебологов, які мають безліччю діагностичних методик. Якщо немає можливості потрапити до флеболога, то проблему можна вирішити у інших лікарів.